Ще у 2018 році вчені використали дані про сейсмічну активність за десятиліття, щоб зрозуміти, як влаштовані надра Землі та реконструювати їх. Тоді вчені використали звукові хвилі для оцінки складу верхньої мантії Землі й натрапили на щось дуже цікаве.

Сейсмографи фіксують хвилі від усіх рухів усередині планети, зокрема землетрусів. По суті, це механічні хвилі, що рухаються з певною швидкістю, залежно від матеріалу, через який вони проходять. Вчені використали ці дані, щоб реконструювати "внутрішній світ" Землі.

Тоді дослідники звернули увагу, що існують певні області, де прискорюються сейсмічні хвилі, і, здавалося, на те не було жодних причин. Ці регіони називаються "корінням кратону" і є одними з найдавніших й найбільш нерухомих ділянок континентальних тектонічних плит. Іноді дослідники називають їх "перевернутими горами", які йдуть на глибину до 320 кілометрів.

Щоб якось пояснити те, що було виявлено, вчені почали експериментувати з можливим складом коренів кратона. Тоді вони дійшли висновку, що ці структури, мабуть, містять від 1 до 2% алмазів — це пояснило б зміну швидкості сейсмічних хвиль.

За словами старшого автора дослідження з Массачусетського технологічного інституту, доктора Ульріха Фола, це може здатися не суттєвим, проте це у 1000 разів більше алмазів, ніж раніше припускали вчені. Ба більше, це також є доказом того, що алмази, можливо, не є такими вже екзотичними мінералами.

Далі вчені спробували розрахувати яку саме кількість алмазів заховано у надрах Землі й виявили, що їхня кількість, ймовірно, досягає рекордного квадрильйона тонн алмазів. Щоправда, людство, навряд чи зможе колись дістатися цього "алмазного банку", адже він буквально захований під нашими ногами на глибині близько 160 кілометрів.

Алмази утворюються в умовах надзвичайно високої температури та тиску, що знаходяться під земною корою. Основною причиною їхньої рідкості є те, що вони підходять близько до поверхні лише під час певних вивержень, які вирізують "геологічні трубки", зроблені з кімберліту.