Куди рухається Український спорт?

Відслідковуючи основні тенденції розвитку сучасного вітчизняного спорту протягом останніх років, можна зробити деякі логічні висновки. Більшість з яких свідчать про те, що спорт високих досягнень в Україні, в багатьох випадках, тримається виключно завдяки «голому» ентузіазму окремих людей, але і він рано чи пізно досягне своєї межі.

Куди рухається Український спорт?

Відслідковуючи основні тенденції розвитку сучасного вітчизняного спорту протягом останніх років, можна зробити деякі логічні висновки. Більшість з яких свідчать про те,що спорт високих досягнень в Україні, в багатьох випадках, тримається виключно завдяки «голому» ентузіазму окремих людей, але і він рано чи пізно досягне своєї межі.

Для початку пропоную розглянути деякі основні складові, без яких, спорт не можливий, як такий. В першу чергу – це спортивна інфраструктура, яка в останні роки почала знищуватись з таким великим завзяттям, що вистачить буквально кілька років, щоб усі спортивні комплекси зникли назавжди. Для прикладу Львів, який деякі місцеві чиновники впевнено називають спортивною столицею України, за останні кілька років втратив значну частину своєї спортивної інфраструктури і продовжує рухатись в тому ж напрямку.  Деякі спортивні комплекси «еволюціонують» в торгові центри з фітнес клубом – і це подається, як спортивна споруда з комерційною складовою, мовляв спорт у місті розвивається, адже в нас багато людей ходить в качалку. Інші спортивні об’єкти дивним чином згорають від раптової пожежі, і відразу ж постає питання у доцільності їхньої реконструкції, а деякі перетворюються банально в дорогий ресторан. При чому остання«метаморфоза» відбулась за активної підтримки все тих же чиновників, які переконували всіх у доцільності знищення спорткомплексу в парковій зоні міста. Вони наводили чіткі аргументи, викладені  в цифрах на папері, як і мають робити справжні чиновники, з невтішною статистикою. Вона показувала, малу завантаженість спортивних секцій, не зовсім професійний підхід тренерів до своєї справи, зношеність спортінвентарю та великі витрати на утримання приміщення. Усі в один голос говорили про реорганізацію,  і за їхньою логікою реорганізуватись спорткомплекс повинен був виключно в ресторан. Про те, щоб замінити тренерів, закупити інвентар, зробити ремонт та використати муніципальний медіа ресурс для збільшення наборів в секції та збереження такої вигідної спортивної локації, мови навіть не йшло.

Друге питання – це перетворення спорту в елемент впливу на електорат, коли масовість потрібна виключно для піару в передвиборчий період. Тобто, головним очікуваним результатом є зібрати якомога більше людей в одному місці, а не здобуття медалей на національному та міжнародному рівнях. Таким чином в деяких ДЮСШ Львова на спортивну масову роботу з кількох видів спорту на рік виділяють 60 000 гривень. За ці кошти спортсмени цілий рік мають їздити на змагання та навчально-тренувальні збори. З іншого боку існує програма кубків Львова, яка в принципі теж потрібна, але на неї виділяють понад 7 000 000 гривень на рік, що важливіше, напевно в кожного своя відповідь на це запитання.

Дехто з чиновників іде ще далі і знімає власні «телешоу» в стилі серіалу «Щасливі разом», швидше за все для збільшення власної впізнаваності для участі в майбутніх місцевих виборах, але чи саме це потрібно спорту, теж питання досить неоднозначне. Можливо хтось з них в дитинстві мріяв про кар’єру на телебаченні, а натомість став чиновником і зараз втілює давню дитячу мрію поєднуючи цю професію з професією шоумена.

Я можу в чомусь помилятись, в чомусь бути правим, але в одному я впевнений точно– для розвитку спорту потрібні реальні кроки, а не «замилювання очей» та пошук свого електорату чи просування власних бізнес інтересів. Лише незаангажованість та тверда позиція в поєднанні з вмінням дослухатись до конструктивної сторонньої думки, можуть стати фундаментом для прийняття правильних свідомих рішень.

 

Кучеренко Олексій,

майстер спорту України з боротьби самбо.

спорт Львів Олексій Кучеренко