Блокада українського зерна = знищення виробництва зерна наступного року.

Блокада українського зерна призведе до припинення його виробництва через банкрутство фермерських господарств, які не можуть продавати свій урожай та проводити посівну озимих на наступний рік.

У зв’язку з блокуванням російськими військами портів у Чорному та Азовському морях Україна не може експортувати більш ніж 22 мільйони тонн зернових. Наближається час збору озимих, а новий врожай дівати вже нікуди.

Відразу після збору озимих ріпака та пшениці потрібно сіяти озимі для урожаю 2023 року.  Але посів озимих вже вбачається неможливим для більшості аграріїв, тому що урожай 2022 року продати неможливо.  Раніше урожай продавався прямо з поля  і гроші з його продажу йшли на посівну озимих культур наступного року. В цьому році посів озимих схоже стане неможливим.  

На початку липня поля потрібно  засівати озимими на 2023 рік, але сумнівно, що українським аграріям вдасться впоратися з цією задачею.

  

На фоні такої ситуації виникає цілком логічне питання – що взагалі буде з сільським господарством України, і чи зможе воно витримати такі безпрецедентні випробування. Що буде з врожаєм у разі нападу рашистів  з Білорусі, і чи буде можливість врятувати хоча б сільськогосподарську техніку?

Звісно Україна зацікавлена в скорішому вирішенні всіх цих питань, але наразі ситуація є катастрофічною. Стосовно техніки досі немає чіткого механізму, за допомогою якого її можна було б вивезти хоча  б у Польщу, або у інші безпечні регіони в разі наступу білорусів. Як мінімум потрібно розв'язувати питання з водіями, які мали б право перетинати українсько-польський кордон. За словами волинських аграріїв наразі це питання не вирішується.

Набагато складніша ситуація з зерном. Ще 31 травня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв’ю італійській газеті Repubblica заявив, що питання експорту українського зерна має вирішитися протягом двох тижнів, Інакше увесь світ чекають катастрофічні наслідки. При цьому Кулеба заявив, що гарантій виключно Кремля для розблокування українських портів недостатньо. Потрібне сприяння ООН для того, щоб українське зерно гарантовано потрапило до нужденних.

Пройшов місяць, а питання так і залишилось без вирішення. На початку липня починається збір урожаю,  а зерно навіть зсипати буде нікуди, існуючі елеватори заповнені ще прошлорічним зерном.  

Окрім блокування портів є і інша проблема – українські аграрії не можуть навіть вивезти зерно через кордон в Європу, щоб продати, що спричиняє ще більшу продовольчу кризу.

Черга автомобілів на кордоні сягає понад 40 км з невідомих причин.  

Наразі волинським аграріям пропонують 5000€ за те, щоб вони вивезли одну машину зерна з українського Луцька до польського Кракова. Орієнтовно в одну машину можна завантажити 25 тонн зерна. Виходить, що ціна тільки перевезення 1 тонни зерна - 200€ або 7400 грн.

Тоді як раніше тонна пшениці,  наприклад, коштувала дешевше 200$. Тобто перевезення через кордон сьогодні коштує дорожче ніж сама пшениця.  

В Німеччини є порти, з яких можна експортувати зерно в різні напрямки. Проблема полягає в тому, що транспортувати зерно до Німеччини наразі можна тільки за допомогою автомобільного транспорту. Але у цьому разі транспортні видатки будуть більшими ніж вартість самого зерна, що автоматично робить експорт економічно невигідним.

На цей час ситуація на аграрному ринку критична- закупочні ціни на всі види українських зернових  культур стрімко падають, вже стали  нижче собівартості у той час, як зерно експортувати вкрай потрібно, тому що зберігати його просто ніде. Европейці розуміють, що в нас немає іншого виходу, окрім як продавати зерно за мізерною ціною і користуються цим. Тому питання експорту потребує невідкладного вирішення. Як мінімум, на кордоні не повинно бути ніяких черг навіть на 100 метрів, не кажучи про 40 кілометрові черги.  Це питання держава українська могла б вже вирішити.

Крім того, для вивезення зернових в Україні існує безліч бюрократичних перепон - квоти, ліцензії і т. п. які створюють сприятливі умови та переваги для монополізації ринку трейдерами.  Скоріше ці перепони свого часу і були пролобійовані трейдерами. Але зараз не той час і наразі держава та антимонопольний комітет повинні були б допомогти з вирішенням питання спрощення процедури продажу зерна за кордон для малих та середніх фермерів України без всіляких квот та ліцензій.  Інакше українське  сільське господарство помре вже в цьому році і в наступному році монополістам- трейдерам нічим буде торгувати.  І таможні на кордоні ні з кого буде брати своє  "мито" та створювати багатокілометрові черги.